Креативний підхід до вивчення мови

Давно уже намагаюсь вивчити мову, читаю різноманітні матеріали (наприклад тут: граматика англійської мови) та дивлюся цікаві відео з креативними підходами до навчання. Ось навіть додам приклад:

Чарівне небо

Споконвіку з тих трьох тисяч зірок, які можна бачити неозброєним оком, найпримітнішою для людей була красуня північного неба — Полярна зоря, давній орієнтир мандрівників, яка виблискує серед зоряних розливів будь-якої пори року. Відстань до Полярної фантастично велика — шістсот світлових років. Зірка світить так, як триста двадцять наших Сонць.

Вона стоїть майже точно над Північним полюсом Землі. Навколо неї, мов стрілки велетенського годинника, обертаються Велика і Мала Ведмедиці, і всі інші зорі за добу роблять навколо Полярної повне коло. Тож і стала ця зірка ніби епіцентром північного неба.

З прадавніх часів небо вабило до себе допитливу людську думку. Про нього створювалось безліч легенд, казок, гіпотез — наївних і поетичних, хибних та істинних.

Протягом багатьох століть незгасно горіла запитальним знаком на небосхилі велика загадка світобудови: що таке Всесвіт?
На півдні густою порошею курить угорі біла дорога. Це славнозвісний Чумацький Шлях — вірний орієнтир наших пращурів, які звіряли з ним свою путь, коли мандрували до Криму.

А над ними крутилися в спіралях чужі світи. Це на цьому вселенському світловому полотні залишили свої «автографи» канонік Коперник, чернець Бруно, прабатько телескопії Галілей і багато їхніх послідовників, які пристрасно й невідступно боронили ідею про безмежність Всесвіту.

Найбільший скарб

Відомо, що мова кожного народу — явище давнє, її коріння сягає у доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим наслідком матеріальної і духовної діяльності багатьох поколінь.

У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею — і найміцніше природне єднання — суспільство, народ. Нації без мов не існують, як не існують мови без націй. Зникнення з життя якоїсь форми розумного існування — велика втрата для всього людства.

Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу, але водночас і здобуток культури всього людства. Тому той, хто виступає проти однієї мови, намагається умертвити її, зробити «неперспективною», стає на шлях найбільшого злочину проти культури всього людства.

Коли ж народ сам через свою несвідомість чи під тиском зовнішніх реакційних сил перестає плекати й обороняти найважливіше — рідну мову, самозрікається найцінніших скарбів, здобутих предками, він стає на шлях самогубства.

Мова — основа культури нації, найбільший її скарб, і відбирати її в людини чи народу — значить відбирати все минуле й сучасне, позбавляти людину й народ найприроднішого в їх творчому існуванні.

Доля української мови сумна і героїчна водночас. Але, незважаючи на численні перешкоди і лихоліття, вона, як і наш народ, все-таки вистояла.