Споконвіку з тих трьох тисяч зірок, які можна бачити неозброєним оком, найпримітнішою для людей була красуня північного неба — Полярна зоря, давній орієнтир мандрівників, яка виблискує серед зоряних розливів будь-якої пори року. Відстань до Полярної фантастично велика — шістсот світлових років. Зірка світить так, як триста двадцять наших Сонць.
Вона стоїть майже точно над Північним полюсом Землі. Навколо неї, мов стрілки велетенського годинника, обертаються Велика і Мала Ведмедиці, і всі інші зорі за добу роблять навколо Полярної повне коло. Тож і стала ця зірка ніби епіцентром північного неба.
З прадавніх часів небо вабило до себе допитливу людську думку. Про нього створювалось безліч легенд, казок, гіпотез — наївних і поетичних, хибних та істинних.
Протягом багатьох століть незгасно горіла запитальним знаком на небосхилі велика загадка світобудови: що таке Всесвіт?
На півдні густою порошею курить угорі біла дорога. Це славнозвісний Чумацький Шлях — вірний орієнтир наших пращурів, які звіряли з ним свою путь, коли мандрували до Криму.
А над ними крутилися в спіралях чужі світи. Це на цьому вселенському світловому полотні залишили свої «автографи» канонік Коперник, чернець Бруно, прабатько телескопії Галілей і багато їхніх послідовників, які пристрасно й невідступно боронили ідею про безмежність Всесвіту.
Макет блогу завантажено з Галереї Онлайн Інструментів та модифіковано з допомогою безкоштовний уроків.